Ідея колекції – чорний:
у кольорі - нескінченна глибина
у звучанні - безмовність
у дії - завершеність
у невидимому - таємниця
Як символ носіння:
"на" - краса та захист
"в" - внутрішня сила
"під" - таємниця
Поруч із чорним ми стаємо яскравішими.
Світліше...
25 березня 2012 року в концепт-сторі The Icon в основній програмі проекту Mercedes-Benz Kiev Fashion Days було представлено нову колекцію аксесуарів Blackessories.

Проект являє собою перформанс із показом літньої лінії суконь з авторськими принтами відомих місць Києва. Арт-перформанс Live in Kyiv відтворює кругообіг ідей та творчих енергій в урбаністичній природі. Втіленням специфічної графічності київських вулиць стали трикотажні сукні, сконструйовані за архітектурними принципами. У якості принтів художник використала зображення славнозвісних і водночас дорогих серцю кожного киянина краєвидів.

У перформансі було відображено архітектуру центральних та знакових районів столиці. Образи втілювали їхні настрої та характеристики. Художниця поєднала багатомірність простору: статичний та динамічний візуальний ряд, звук, тактильні відчуття. Це був своєрідний 3D ефект, кожен із аспектів якого мав власне смислове навантаження.

Колекція є досвідом поєднання етнічних мотивів, сучасного крою, природних матеріалів і кольорів, ручної вишивки та містичних геометричних елементів. Концептуальною основою стали містичні СЛОВ’ЯНСЬКІ СИМВОЛИ та САКРАЛЬНА ГЕОМЕТРІЯ.Ставлячи перед собою мету гармонізувати жінку із оточуючим світом, дизайнер використовує у колекції переважно натуральні кольори – кольори природних стихій: синій, червоний, сірий та чорний. Зв’язок з природою логічно проявився і в підборі матеріалів: перевагу надано натуральним тканинам – вовні, бавовні та шовку. Елементи української вишивки, бісер, головні убори разом із сакральними елементами логічно наповнюють етно-складову колекції.Довгі силуети вечірніх суконь, один з трендів сезону, гармонізують жіночу енергію та підкреслюють прекрасні форми жіночого силуету. Колекція «Світло Сонця» – це сучасна етнічна мода в ритмі міста, яка дозволяє будь-якій жінці, випромінювати тепло, рухаючись у вирі гармонійної симфонії КОЛЬОРУ, ЛІНІЙ та РИТМУ.«Я прискіпливо вивчала символи в українській вишивці та дійшла висновку, що якщо ми використаємо ці знання, зробивши їх сучасними, це обов’язково сподобається новому поколінню, – зазначила Зінаїда, – стане їх талісманом, постійним зв’язком минулого, теперішнього та майбутнього».

На Чистий четвер існує давня традиція, сповнена глибоких ідей та символів, розписувати курячі, а інколи й гусячі яйця. Ці оздоблені яйця дарують одне одному на свято, зберігаючи їх як сильні талісмани, магічні обереги, матеріалізовану молитву.
Орнамент, обраний художницею для прикрашання її живого яйця, є водночас стародавнім і глибоко інформативним. Він символізує основи життя, включаючи такі форми, як ромб, квадрат, шестикутну зірку. Кожен кут має своє значення, присвячене Сонцю, Місяцю, зіркам, воді, повітрю, родині, народженню, добробуту, родючій землі, посіву, росту, дозріванню врожаю, саду, пасіці, достатку худоби.
Особливе місце посідають трикутники: спрямований угору трикутник уособлює чоловіче начало — духовність та творчість, а спрямований вниз — жіноче начало — мудрість і турботу. Поєднані у ромбах, квадратах чи шестикутниках, вони втілюють процес творіння, завершеність і збереження родючості світу. У малюнку також присутній хрест, який символізує чотири елементи — землю, воду, повітря та вогонь, а також християнську віру.
Цей орнамент, ретельно нанесений на писанку, концентрує в собі молитву про виконання сорока бажань. Але творіння художниці не дає остаточної відповіді. Воно спонукає глядача замислитися: чи світ руйнується, чи твориться наново? Молитви, вкладені в магічний, всемогутній, але такий крихкий і тендітний природний феномен, як яйце, залишають місце для роздумів.

Циркуляція у Всесвіті, плинність часу та пошук розуміння буття — одні з найглибших, але водночас найабстрактніших концепцій, до яких людство зверталося протягом свого розвитку. Питання перетворення в (та самої) Всесвіті займає центральне місце у світогляді кожної людини. Тому не дивно, що людина прагнула і намагалася знайти відповіді на ці питання протягом тисячоліть. Відповіді, що були запропоновані, прийняті та знову і знову переосмислені, займають видатне місце у доктринах та теоріях різних історичних епох. У більшості духовних та філософських систем людство осмислює сенс буття як процес переходу тілесної оболонки від одного стану до іншого через численні фізичні, духовні та емоційні стани протягом земного життя. У відео "ТРАНСФОРМАЦІЯ" ЗІНАЇДА виразно й багатогранно відтворює переходи життя між проявами, спонукаючи глядача до роздумів над вічними питаннями буття.

Життя — це потік вічності. Воно має початок, але чи має воно кінець? Людина народила загадку: життя породжує смертне, смертне породжує живе. Ця відповідь постає як образ джерела життя у Всесвіті — яйця, вічного символу трансформації. Життя тече, як вода в річці, але чи має смерть сенс? Чи не дає вона, неминуча, нове життя знову і знову? Наближається темрява, що творить і приходить, і світло, що народжує і розсіює нові життя по світу — чорні й білі речовини… Як серце, що стікає пурпуром, так і червоне пульсує найважливішими енергіями життя між народженням та смертю.

Життя — це вічний рух сьогодні і завжди. Його філософське осмислення відбувається через чорний і білий кольори, що об'єднуються динамікою червоного кольору. Кольори обрядів трансформації — це кольори, що продовжують один одного, але ніколи не повторюються. Три кольори — три контрастні жіночі образи, які трансформуються в художні вбрання. Цнотливість білого, суворість чорного та пристрасть червоного — це триєдність смислів початку і кінця.

Автор тексту: Руслан Прорва

Проект був представлений у рамках паралельної програми Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012 (М17 Центр сучасного мистецтва, Київ, Україна, 2012) та на PULSE Contemporary Art Fair (Метрополітен Павільйон, Нью-Йорк, США, 2013), на CutLog Contemporary Art Forum (Париж, Франція, 2013), на Міжнародному арт-ярмарку Art Copenhagen (Копенгаген, Данія, 2013).

14 вересня 2012 року в рамках Тижня моди в Лондоні весна-літо 2013 була представлена колекція британського дизайнера Жана-П'єра Браганзи. Принти для колекції були створені на основі картин Зінаїди Ліхачевої «Трансформація» та «Дотик».
З моменту свого дебюту на світовій модній сцені у 2004 році Жан-П'єр Браганза презентував свої колекції в багатьох містах світу, зокрема в Токіо, Сіднеї, Торонто, Берліні, Києві. Він зарекомендував себе як дизайнер, схильний до складного геометричного крою та футуристичних елементів. Цього сезону Браганза створив принти для своєї колекції на основі картин Ліхачевої – органічних мазків глибоких кольорів, що слугують ідеальним контрастом до витонченого крою та чуттєвих драпіровок, якими відомий дизайнер.
«Жан-П'єр створює речі з дивовижним силуетом та конструкцією. Обравши для своїх принтів мої абстрактні картини, він зумів концептуально виразити їх у своєму дизайні. Таку моду можна вважати мистецтвом», — коментує Зінаїда.
«Я захоплююся глибиною і таємничістю розумних, красивих жінок. Зінаїда, зі своєю пристрастю до творчості та любов’ю до своєї країни, уособлює мій ідеал сучасної жінки», — пояснює Жан-П'єр.

У творі «Червоне піаніно» передано діалог між життям і смертю, створенням і самопожертвою. Піаніно горить так само, як горить душа митця, коли він створює свої безцінні твори. Духовне творіння залишається вічним, і тому симфонія продовжує звучати поверх звуку палаючої деревини, що створила цей інструмент. Музику до цього відеотвору написав спеціально Олександр Шимко.

Композиція відлита з гіпсу заввишки 30 сантиметрів у вигляді яйця. Проте яйце створене так, ніби воно розрізане на чотири частини. Ці частини зрушені зі звичного місця, проте міцно тримаються купи, утворюючи форму первинного хреста - знаку життя: вертикаль – чоловічий, батьківський початок; горизонталь – жіноче, материнське. Їхнє поєднання утворює третю силу – синівську (власне хрест). Хрестом також позначалося Сонце, небесний вогонь, світло, жертовник, символ влади. Це один з найстародавніших сакральних знаків, відомий з часів палеоліту. Символ Хреста проходить через усю історію людства.Це образотворчі роздуми художниці над тим, що ж відбувається зі світом.Чому ж використаний образ яйця? Тому що яйце у всіх народів є світотворчим началом, символом зародження всесвіту.В Україні існує прадавня, насичена глибокими смислами і символами традиція у чистий четвер, перед Великоднем, розписувати яйця та дарувати їх на свято один одному й зберігати як сильні обереги, по-суті, матеріалізовану молитву.Орнамент, який обрала художниця для розпису свого динамічного яйця дуже давній і надзвичайно насичений значеннями. Він символізує хрест, в ньому вписан і трікутник, восьмипроменева зірка…. Восьмипроменева зірка утворюється накладанням прямого хреста (символ чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ жіночого начала, Місяця). Поєднання цих начал безумовно дає всьому життя. Тому можна констатувати, що ця зірка є символом самої Природи.

Мода - це нова форма мистецтва, що відображає час, в якому ми живемо. Тут завжди є місце експерименту. Спідниці із сучасного будівельного, кондитерського та текстильного матеріалу художниці Зінаїди.

21-24 березня в рамках Mercedes Benz Kyiv Fashion Days художниця Зінаїда представила капсульну колекцію футболок «Батьківщина-Мати».Образ монументу «Батьківщина-Мати» втілює символ українського духу. Зображення жіночого образу в колекції принтів закликає до мудрості, самовладання, патріотизму, хоробрості та любові до Батьківщини.

Однією з провідних тем творчості художниці ZINAIDA є сутність жінки, образ якої авторка опрацьовує й переосмислює через традиційні елементи рідної культури. ZINAIDA знаходить носіїв сакральних знань і рідкісних майстрів, які володіють архаїчними уміннями й, у такий спосіб, відкриває напівзабуті сторінки історії та культури України. Художниця досліджує жіночі образи та міфологеми як української, так і світової культур.

Традиційний елемент українського весільного вбрання — червоне намисто — символ здоров'я, добробуту й щастя. Чим більше разків намиста прикрашають білу сукню нареченої, тим щасливішою вона буде в подружньому житті. Художниця звертається до цієї традиції й переосмислює обряд — вона видозмінює код архаїчних символів відповідно до контексту складних і трагічних подій, що переживає Україна.

Інсталяція «ЧОРНА НАРЕЧЕНА» поєднує відеопроєкцію на легкі, напівпрозорі полотна з гігантським чорним намистом, що лежить під тканинами на позбавленій життя землі. Біла сукня, весільний вінок, чорне намисто замість червоного, суха земля, обвуглена деревина є універсальними символами й архетипами української культури. У відео наречена вбирається в чорне намисто під медитативну музику — вона приймає цей тягар і, ніби осмислює майбутній досвід. Її образ сповнений світла й надії, але водночас символізує межовий стан жінки в переході на інший рівень буття. Величезне намисто в інсталяції трансформується з елемента національного костюма в символ, позбавлений первинної функції прикрашати жінку. Відеоінсталяція занурює глядача в споглядання за емоціями й переживаннями досвіду персонажа, та символізує надію на перехід до якісно нового існування.

Проєкт був представлений на персональній виставці в Щербенко Арт Центрі, ( Київ, Україна, 2014) та на міжнародному проєкті Personal Structures, у межах 56-ї Венеційської бієнале (Palazzo Bembo, Венеція, Італія, 2015).

17 жовтня 2013 року у Лондоні в рамках фестивалю Дні України у Великій Британії відбудеться гала-вечір із концертною програмою, який буде відкрито перформансом «Осінь така мила» української художниці Зінаїди. Дні України у Великій Британії покликані сприяти формуванню позитивного іміджу України в Європі, метою яких є продемонструвати багатогранну автентичну культуру країни. Перформанс «Осінь така мила» створений з метою показати самобутній і багатогранний образ України в сучасній інтерпретації. Головний мотив перформансу – краса, ніжність, чистота і гармонія внутрішнього світу української жінки, яка в процесі розгортання розповіді ототожнюється з Україною. В «Осінь така мила» Зінаїда залучає музику Олега Ківи та спів Ніни Матвієнко, а за основу бере твори класиків української літератури Павла Тичини і Тараса Шевченка та доповнює дійство авторськими сукнями й аксесуарами. Таким чином, авторка поєднує минуле і сьогодення та створює динамічний образ сучасної України. Зінаїда: «Ділитися культурою за допомогою мови творчості – моя життєва потреба. У світі так мало відомо про культуру України, таку багатобарвну та багатогранну, що хочеться розповідати про неї усіма можливими засобами і мистецькими формами, розкривати її красу і життєдайну силу, показувати її оновлене життя в сучасних формах».

Центральний елемент колекції – трикотажні футболки, принтовані цитатами з віршів Тараса Шевченка, жіночими образами з його живописних робіт, а також автопортретами Кобзаря. Свого часу портретам Тараса Шевченка надавали таке ж значення, як і хатнім іконам – в українських оселях вони відігравали роль оберегів, нагадували про національне коріння. Колекцією «ВИТКАНІ» мисткиня нагадує про це значення Тарасових портретів. Водночас зображення Шевченка різного віку, без смушевої шапки й кожуха, покликані наблизити до нас митця і його ідеї.Родзинкою образу є синє намисто. Синій – архетипічний колір для українського народу, він віддавна присутній у національній символіці. Утім, сині й жовті кольори – це також тренд у світі моди цього року.Серед інших елементів колекції – трикотажні спідниці й стилізовані «брезентовки». Серед аксесуарів – армійські чоботи, рюкзаки, революційні рукавиці, хустки, принтовані авторськими орнаментами.В одязі та аксесуарах поєднується грубість і ніжність текстур (для створення колекції художниця використовувала трикотаж, бавовну, льон, кирзу, метал, каучук), що нагадує нам про збережену жіночність і водночас готовність до рішучих дій, силу духу, яка здатна проявити себе.

Тема жінки та її внутрішнього світу, глибоко закорінена у творчості Кобзаря, надихає мисткиню. У 2014 році, оголошеному роком Тараса Шевченка, художниця переосмислила свою улюблену поему «Лілея». У відеороботі «Виткані» юні дівчата, немов богині Парки, прядуть нитки, розплітаючи долі й тим самим змінюючи лінію свого життя.

«Головна героїня цієї поеми трагічно помирає і перероджується в прекрасну й ніжну квітку лілії. Ця романтична історія стала основою для створення колекції у вигляді мереживного полотна, що надихнуло мене на створення цієї інсталяції. Дівчата "вткані" в строфи поеми, вплітають вербальні образи у тканину, перетворюючи поезію на візуальні форми», — пояснює художниця.

Український Тиждень Моди 2014, Київ, Україна; Авторські сукні з перформансу були подаровані камерному ансамблю «Артехатта».

Відео демонструє руйнівну силу людини, спрямовану на все живе. Руйнівні війни, техногенні та природні катастрофи - події, які жахають не лише кількістю жертв та масштабами збитків, завданих світовій спільноті, але й причинами, що їх спричинили.

Робота пропонує сприймати людину як контейнер, що зберігає не лише позитивний, але й негативний досвід та знання. Коли людина переповнюється поганим і злим, тоді потрібна дефрагментація, але замість духовних практик цей негатив очищається шляхом виливання негативу у всіх його проявах: від шовінізму, ксенофобії та гомофобії до терористичних атак і війни. Таким чином, людство день за днем віддається процесам, від яких намагається позбутися, і замість Духовного (катарсису) відчуває фізичний екстаз від процесу знущання над власним тілом. Зйомки цього фільму відбувалися на діючих бойнях, включаючи території промислового Чорнобиля, недобудовані частини Чорнобильської атомної електростанції, територію Чорнобиля-2, район Загоризонтної радіолокаційної станції, а також покинуті ферми і заводи.

Мистецтво — одна з форм реакції людства на реальність, його нерозривний зв’язок із скороминущістю та духовністю. Водночас воно розкриває складність людського існування як території особистостей з їхніми егами, що є критично важливим кроком до усвідомлення меж і характеристик епох у часі та культур у просторі.
Сьогодні, коли параметри людського світу розширилися до космічних масштабів, завдання мистецтва — документувати, осмислювати та переосмислювати унікальність і походження людини та людства. Збереження духовного мікрокосму людини здатне створити гіперреалістичну, гуманістичну картину світу. Таким чином, цей підхід може протистояти пріоритетам і викликам нашого часу.
Культурологічний підхід до вивчення розвитку внутрішнього світу людини, її унікального «Я», є органічною складовою розуміння світоглядних доктрин протягом існування людства. У загальному сенсі духовність можна визначити як спосіб опанування реальності — властивість свідомості та діяльності індивіда, що накопичує здатність людини виходити за межі необхідного і підносити ідеї людяності на вищий рівень.
У проєкті «DAKINI» Зінаїда використовує можливості часу й простору, досліджуючи емоційні стани жінок і трансформації духовного в мистецтві. Матеріали експедицій, які авторка збирала протягом п’яти років на Західній Україні, стали основою проєкту. Як зазначає художниця, «це особлива земля, де духовна культура завжди була не лише частиною містичного досвіду, а й основою існування».
Проєкт «DAKINI» складається з двох частин. Перша — інсталяція, яка поєднує п’ять елементів: землю, вогонь, повітря, воду та ефір. Носії стародавніх традицій і обрядів шанують їх у повсякденному житті, а також використовують як складові під час ритуалів. П’ятий елемент — ефір — є трансцендентним і не має форми. У своїй інсталяції художниця приносить кожен із них до вівтаря в закритих, ізольованих просторах. Друга частина проєкту — відео, яке досліджує трансформацію жінки на тлі масових змін. «Завдяки здатності давати життя жіноча енергія є основою всього сущого», — пояснює Зінаїда.
Проєкт був представлений на персональній виставці в рамках фестивалю Kyiv Art Week у Національному музеї Тараса Шевченка (Київ, Україна, 2017), а також у рамках проєкту SURFACES FESTIVAL (Венеція, Італія, 2018) і Personal Structures на 58-й Венеційській бієнале.

4o