Вже традиційно 13 січня, на День Святого Василя, навколо ініціативи художниці ZINAIDA гуртуються музиканти, науковці та волонтери, щоб защедрувати в Чорнобильській зоні відчуження. Цього разу досвідчена і по-дружньому тепла команда об'їхала 14 хат в 4 селах і місті Чорнобиль.
Вже декілька років ZINAIDA є ініціаторкою мистецької експедиції до Чорнобильщини, і відтоді постійно разом із волонтерами та працівниками Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф відвідує жителів зони відчуження для того, щоб зберегти пам'ять про життя, побут та культуру постраждалого Полісся.
«Шляхом відданості і за покликом серця нинішньої зими я знову відвідала Чорнобильське Полісся у Зоні відчуження, - розповідає авторка ідеї, художниця ZINAIDA, - нас зустрічали добре знайомі серцю поліщуки, щиро пригощаючи традиційними для регіону частуваннями, в тому числі й обрядовими стравами: багатою кутею. Кожна поїздка є неповторним скарбом для душі та пам'яті. Відкриває нове і лишає по собі особливі послання. Цьогорічна мені згадуватиметься сердечними словами: «Дівчата, в цій хаті не звучали пісні більше 30 років, такого тут ще не було! Співайте, прошу!» Усвідомлюю, що наші традиційні поїздки в один день постануть перед об'єктивною реальністю, бо вже сьогодні добра третина хат, знайомих з минулих відвідин Зони відчуження, стоять самотні, без людей. І ця тенденція прямо впливає на стан духовно-матеріальної культури Чорнобильщини. Але прямо зараз я щиро вдячна талановитим однодумцям і можливості живої взаємодії із теплом сердець укорінених самоселів. Це огортає душу невимовним Щастям!»
Спеціально для проєкту професійними виконавицями автентичного співу Іриною Данилейко, Галиною Гончаренко та Анастасією Полетнєвою було записано щедрівку з Київського Полісся (с. Куповате Іванківського району) Малада Галєчка пшеніцу жала.
Нагадаємо, що основою документального проєкту «Укорінені» стали рідкісні кадри зі щоденного життя літніх місцевих жителів Чорнобильської зони, що їх фільмує команда експедиції четвертий рік поспіль. Це розповіді, зізнання та різноманітні моменти побуту тих людей, що лишилися жити тут після трагедії.