Велика честь для мене ще раз бути частиною проекту Personal Structures в рамках 58-ї Венеціанської бієнале. Цього року я презентую відео Мандруючи небом/Dakini. В цій роботі я намагаюся звернутися до сучасних та позачасових проблем шляхом поєднання універсального культурного коду з мудрістю традицій моєї рідної України.

Якби мені треба було охарактеризувати сучасний світ, я би сказала, що люди схильні втрачати культурне коріння та глибинний духовний код, який закладений в традиційних ритуалах та фольклорі. Цей проект – моя спроба нагадати людям про універсальні закони життя крізь призму культурної спадщини, до якої я належу. Після моєї першої експедиції до Західної України у 2012 році я подорожувала різними країнами, аби знайти спільну мову з місцевим населенням та дізнатися про їхнє культурне і духовне життя.

У проекті я розмірковую про жіночу духовність та трансформації, які зумовлені часом та неминучістю. Головна героїня зображується на трьох різних етапах її життя: маленька дівчинка, зріла жінка, яка готова віддавати її материнську енергію та любов, та літня жінка з її мудрістю та прийняттям. Після цього жінка відходить.

Жіноча прогулянка підвісним мостом понад річкою символізує цей невідворотній плин часу та трансформацію з однієї форми в іншу. Час рухає нас вперед допоки ми продовжуємо отримувати енергію, мудрість і силу від наших предків. І лише від нас залежить, чи хочемо ми взяти участь у цьому неймовірному діалозі і стати провідником між тими, хто був тут перед нами, і тими, хто буде жити після нас.

Дакіні – це жіноче медитативне божество, енергетичне буття жіночої статі в тибетському буддизмі. Дакіні пов'язані з мудрістю, знанням та інтуїцією. Саме слово дакіні можна перекласти як «та, що йде по небу». Порівнюючи з українською культурою, жінка має особливе значення та від народження до кінця життя трансформує сакральну єнергію.

Ця виставка презентована за підтримки кураторського бюро Hagoromo Projects, США

www.hagoromoprojects.com