The Wall
2015, перфоманс
2015, перфоманс
Частина I. Аудіовізуальний перформанс «Реконструкція»
ГогольFest
Учасники: камерний ансамбль «Артехатта», Мирослава Которович та Катя Chilly.
Перша частина фігуральної інтерпретації трагедії «Стіна пам’яті» постала у формі перформансу. Це був акт плачу, скорботи за зруйнованим важливим мистецьким об’єктом і зламаним життям, яке не змогло реалізуватися через неможливість втілення задуманого. Водночас у процесі роботи з історичними матеріалами та фактами, які засвідчували акт державного вандалізму, з’явилася нова тема. Ця тема – виродження та любов: любов чоловіка й жінки, любов до оточення, любов митця до своєї творчості.
Частина II. Інсталяція «Стіна»
Art Kyiv Contemporary
Інсталяція «Стіна» стала продовженням ідеї реконструкції (у метафізичному сенсі), але вже спрямованою на розкриття теми свободи та прагнення до неї – «руйнування стіни».
Інсталяція розділена на два рівні. Кожен рівень уособлює окрему концепцію, але не втрачає зв’язку з іншим. Таким чином, відбувається символічне розкриття системи, що веде до її руйнації. Це неважливо, чи існує вона в уявленні людей, провокуючи агресію та війни, чи в мистецькій реальності, створюючи прецеденти, як це сталося зі знищенням унікального скульптурного ансамблю «Стіни пам’яті».
Частина III. Перформанс «Стіна»
Art Kyiv Contemporary
У співпраці з українським режисером Дмитром Богомазовим.
«Оживлення» статичної інсталяції мовою перформансу стало логічним фіналом усього проєкту. Коли виставкове життя об’єкта добігає кінця, відбувається новий акт, який має на меті повне розкриття ідеї через синтез усіх елементів.
Перформанс як універсальна мова викликає реакцію «тут і зараз», що спонукає до дії та усвідомлення. І не дивно, що він заохочує до руйнування стіни.
2015 – Art Kyiv Contemporary, Київ, Україна;
2017 – «Для тебе «Мій сяючий рай»» Валентин Сильвестров, сценографія до концерту на основі «Стіни», Національний музей Тараса Шевченка, Київ, Україна.
ГогольFest
Учасники: камерний ансамбль «Артехатта», Мирослава Которович та Катя Chilly.
Перша частина фігуральної інтерпретації трагедії «Стіна пам’яті» постала у формі перформансу. Це був акт плачу, скорботи за зруйнованим важливим мистецьким об’єктом і зламаним життям, яке не змогло реалізуватися через неможливість втілення задуманого. Водночас у процесі роботи з історичними матеріалами та фактами, які засвідчували акт державного вандалізму, з’явилася нова тема. Ця тема – виродження та любов: любов чоловіка й жінки, любов до оточення, любов митця до своєї творчості.
Частина II. Інсталяція «Стіна»
Art Kyiv Contemporary
Інсталяція «Стіна» стала продовженням ідеї реконструкції (у метафізичному сенсі), але вже спрямованою на розкриття теми свободи та прагнення до неї – «руйнування стіни».
Інсталяція розділена на два рівні. Кожен рівень уособлює окрему концепцію, але не втрачає зв’язку з іншим. Таким чином, відбувається символічне розкриття системи, що веде до її руйнації. Це неважливо, чи існує вона в уявленні людей, провокуючи агресію та війни, чи в мистецькій реальності, створюючи прецеденти, як це сталося зі знищенням унікального скульптурного ансамблю «Стіни пам’яті».
Частина III. Перформанс «Стіна»
Art Kyiv Contemporary
У співпраці з українським режисером Дмитром Богомазовим.
«Оживлення» статичної інсталяції мовою перформансу стало логічним фіналом усього проєкту. Коли виставкове життя об’єкта добігає кінця, відбувається новий акт, який має на меті повне розкриття ідеї через синтез усіх елементів.
Перформанс як універсальна мова викликає реакцію «тут і зараз», що спонукає до дії та усвідомлення. І не дивно, що він заохочує до руйнування стіни.
2015 – Art Kyiv Contemporary, Київ, Україна;
2017 – «Для тебе «Мій сяючий рай»» Валентин Сильвестров, сценографія до концерту на основі «Стіни», Національний музей Тараса Шевченка, Київ, Україна.