Перед виставкою Зінаїда зв'язалася з жінками, знятими на відео, й розпитала про їхнє життя сьогодні. Так вона дізналася, що багато хто з них спрямував свою подальшу діяльність у бік роботи з урядовими організаціями. Короткі тексти висіли поруч із беззвучними відеопортретами: Зінаїда хотіла спіймати всі емоції та почуття жінок, які не можна виразити словами, але можна побачити, поглянувши хоч раз в їхні очі.
Робота розповідає про силу жінок, за якими, на думку Зінаїди, майбутнє держави. «Політична ситуація, що склалася, дуже красномовна. Я вірю, що ми перебуваємо в стані трансформації, – сказала вона. – Я намагаюся показати, що жінки мають силу змінити ситуацію, запустити процес одужання та відродження».
Це саме та ціль, над якою Зінаїда працює за допомогою заснованої нею благодійної організації ARTREHUB та нової програми психологічної реабілітації солдатів. Саму програму вона розробила у співпраці з українськими госпіталями. Зінаїда хотіла допомогти своїй країні. «Я не могла піти на війну, бо це не моя мова. Я – художник. Однак, я можу допомогти солдатам, що повернулися з війни, адаптуватися до звичайного життя», – пояснила вона.
Попрацювавши з понад двомастами ветеранами вдома, Зінаїда шукає можливість застосувати програму арт-реабілітації в Нью-Йорку впродовж цього місяця, поки тут триває її виставка. Для цього вона вже зв'язалася з декількома місцевими групами ветеранів.
«Для мене це культурна дипломатія, – сказала художниця. – Це те, що я роблю для України. Я відчуваю велику відповідальність».