L’Officiel, 24.04.2020

Аварія на ЧАЕС

Напередодні 34-ї річниці трагедії на Чорнобильській АЕС українська художниця ZINAIDA представила проєкт "Укорінені", покликаний привернути увагу до культури Чорнобильського Полісся, яка зникає. Кілька років тому ZINAIDA стала ініціаторкою мистецької експедиції до цієї місцевості і відтоді щовесни разом із волонтерами та працівниками Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф відвідує жителів зони відчуження для того, щоб зберегти пам'ять про життя, побут та культуру постраждалого Полісся.

Основою документального проєкту "Укорінені" стали рідкісні кадри зі щоденного життя літніх місцевих жителів Чорнобильської зони, що їх зняла команда експедиції. Це розповіді, признання та різні моменти побуту цих людей. Героями проєкту стали люди, що лишилися жити тут після трагедії, а також самосели, які осіли в цій покинутій місцевості пізніше. Спеціально для проєкту було записано давню українську пісню у виконанні етнографів та професіональних виконавиць автентичного співу Ірини Данилейко та Анастасії Полетнєвої.

За допомогою цієї ініціативи її автори хочуть не тільки нагадати про ті сліди, які лишила по собі катастрофа 34-річної давнини, але й звернути увагу загалу на наслідки нової трагедії, спричиненої нещодавніми пожежами в лісах поблизу Чорнобиля. Унаслідок загорянь тисячі гектарів унікальної поліської землі опинились у вогні разом з домівками людей, яким колись довелося пережити Чорнобильську аварію і втрату близьких людей. Науковці експедиції наголошують, що Чорнобильське Полісся досі залишається унікальним місцем, яке має виняткове значення для вивчення історії всіх слов'янських народів і головно України. На терені нинішньої Чорнобильської зони колись жили люди, які подарували світові унікальні зразки народного мистецтва, корисних винаходів, звичаїв та обрядів.

"На жаль, виклики природи, мародери та складні умови побуту є і будуть частиною життя в цій місцевості, — каже автор проєкту "Укорінені" художниця ZINAIDA, відвідавши зону відчуження. — На відміну від жителів Чорнобильського Полісся, ми, заради комфорту, живемо в іншій зоні — зоні тимчасово створених ілюзій. Такою є людська природа. Коли запитуєш людей, чи хочуть вони поїхати в Чорнобиль, більшість відповідає, що ні. Ми знаємо, що недалеко від нас є зони відчуження та вогнепального ризику, це все території страждань, безвиході та смерті. Але раз опинившись там і поспілкувавшись з тамтешніми жителями, вже ніколи не зможеш забути оте глибоке відчуття якоїсь відокремленості їхньої та смуток в очах. Таке назавжди западає в пам'ятку. Разом з тим змінюється ставлення до комфорту, який тебе оточує в місті, надмірності в їжі, людських стосунків, адже там, у гостях, скажімо, їжа, якою тебе пригощають, — специфічна, її неможливо усвідомити шлунком, усвідомлення приходить тільки через серце. Я раджу людям, яким невтямки, що всі біди, війни та страждання є наслідком наших нечистих бажань і пошуку матеріального задоволення, поїхати в Чорнобильську зону відчуження й відвідати тубільців і самоселів, які живуть в тих незвичних та важких умовах".