Темний рай
2021
2021
АВТОРКА ТА КУРАТОРКА ПРОЄКТУ ХУДОЖНИЦЯ ZINAIDA
СПІВКУРАТОР, АРХІТЕКТОР ОНЛАЙН-ЕКСПОЗИЦІЇ ВАЛЬДЕМАРТ КЛЮЗКО
СПІВКУРАТОР, АРХІТЕКТОР ОНЛАЙН-ЕКСПОЗИЦІЇ ВАЛЬДЕМАРТ КЛЮЗКО
Концепція онлайн-виставки «Темний Рай» заснована на проявах життя Чорнобильської зони через 35 років спустошення й руйнації. Адже покинуті землі відродилися й несуть свій унікальний код.
Глядачі відчуватимуть енергію життя Чорнобильського краю минулого і сьогодення, оминувши гірку сторінку трагедії. Чорнобиль — дивовижне місце, де природа невинно буяє, а люди, які повернулись до рідних домівок, зберігають традиції побуту цього краю. Силами сподвижницької праці учасників історико-етнографічної експедиції на радіоактивно забрудненій території, збережено нашу Атлантиду — Чорнобильське Полісся. За 30 років сформовано величезний музейний і архівний фонди, де немає дрібниць, де важлива кожна деталь цього культурного середовища.
Зібрані артефакти, інформація та особисте спілкування з мешканцями Чорнобильщини трансформувалося у джерело натхнення для митців, а Чорнобиль став своєрідною меккою для художників.
Виставка складається з 12 частин, яку включають архівні документи, відео- та аудіоматеріали, фотографії, відеоінсталяції, живопис і предмети декоративно-прикладного мистецтва — всі роботи та об'єкти пов'язані з історією особливого життя краю.
«Квітка темного раю», де зображені нарциси, що квітнуть поряд з покинутими хатами Чорнобильської зони, уособлює ідею концепції та стала своєрідним символом виставки. Квіти можна бачити біля руйнуючихся хат, через зруйновані поруч — яскраві квіти, свіжі як подих життя, як послання та нагадування усім прийдешнім про перемогу природи, життя. Це мальовнича робота учасника проєкту Ігоря Рудені художника-самітника, який створив свій маленький світ у покинутому селі постраждалої території.
Глядачі відчуватимуть енергію життя Чорнобильського краю минулого і сьогодення, оминувши гірку сторінку трагедії. Чорнобиль — дивовижне місце, де природа невинно буяє, а люди, які повернулись до рідних домівок, зберігають традиції побуту цього краю. Силами сподвижницької праці учасників історико-етнографічної експедиції на радіоактивно забрудненій території, збережено нашу Атлантиду — Чорнобильське Полісся. За 30 років сформовано величезний музейний і архівний фонди, де немає дрібниць, де важлива кожна деталь цього культурного середовища.
Зібрані артефакти, інформація та особисте спілкування з мешканцями Чорнобильщини трансформувалося у джерело натхнення для митців, а Чорнобиль став своєрідною меккою для художників.
Виставка складається з 12 частин, яку включають архівні документи, відео- та аудіоматеріали, фотографії, відеоінсталяції, живопис і предмети декоративно-прикладного мистецтва — всі роботи та об'єкти пов'язані з історією особливого життя краю.
«Квітка темного раю», де зображені нарциси, що квітнуть поряд з покинутими хатами Чорнобильської зони, уособлює ідею концепції та стала своєрідним символом виставки. Квіти можна бачити біля руйнуючихся хат, через зруйновані поруч — яскраві квіти, свіжі як подих життя, як послання та нагадування усім прийдешнім про перемогу природи, життя. Це мальовнича робота учасника проєкту Ігоря Рудені художника-самітника, який створив свій маленький світ у покинутому селі постраждалої території.
“
Полісся охоплює п'яту частину території України — на північ від Києва, між річками Уж, Прип'ять та Дніпро, простягаючись аж до Білорусі — ці землі здавна славляться мальовничою природою, промислом річкової риби, розмаїттям популяції звірів та птахів. Непролазні болота та луки Полісся рятували своїх мешканців від ворогів і загарбників — край протягом тисячоліть процвітав, збагачував дарами природи кожного мешканця цього райського куточка землі. Але, 1986 році, безжальний та досі незнаний ворог, покрив радіоактивною хмарою більшу частину Землі — демон вирвався з реактора Чорнобильської атомної електростанції, безжально забираючи людські життя,мріїта домівки жителів Прип'яті. Журба, порожнеча й самотність оселилась в містах та селах Полісся. Проте, тварини та рослини не схилилися перед ворогом — крок за кроком вони продовжували боротьбу за своє і людське життя. Біда не ходить поодинці. Ще одним небезпечним ворогом стали бюрократи та їх ненависть до всього людського і щирого: недбалістю, заборонами, корупцією та пожежами знищуються села, ліса і поля, популяція диких тварин, культурне надбання краю, та його душу — самоселів. Не людям Земля належить — люди належать Землі.
Рай,прикритийтемрявою людського нігілізму існує — там є життяйодного разу, перелякана тварина, що шукає прихисток від негоди, зайде до похиленої хати з облущеними стінами та побитими вікнами, де рослинність вже проросла з підлоги. Її погляд зупиниться на пожовклій чорно-білій фотографії — "Коли ви вже повернетесь? Ми вас чекаємо, люди!"».
Рай,прикритийтемрявою людського нігілізму існує — там є життяйодного разу, перелякана тварина, що шукає прихисток від негоди, зайде до похиленої хати з облущеними стінами та побитими вікнами, де рослинність вже проросла з підлоги. Її погляд зупиниться на пожовклій чорно-білій фотографії — "Коли ви вже повернетесь? Ми вас чекаємо, люди!"».
ZINAIDA. «Іконостаси»
Інсталяція. Рушники, світлобокс. 2021 р.
Родинний вівтар єднання з небесним світом — покуть з образами святих покровителів, обрамленими квітчастими вишитими або орнаментальними тканими рушниками-божниками, запашним зіллям, квітами і є традиційним елементом, що оберігав хату та родину в ній.
Залишаючи свої домівки через вимушене переселення, хоча б одну ікону лишали вдома, щоб оберігала оселю. Покуть є в кожній покинутій хаті Чорнобильської зони.
Рушник — традиційна прикраса оселі, можливо, тому на ньому вишите найпрекрасніше, що бачить людське око в навколишньому світі — квіти.
Інсталяція Зінаїди — ікона світла замість писаних образів це запрошення до раю, світла життя, а на рушнику замість традиційної вишивки — живописні квіти, прості, природні, з художніх робіт ZINAIDA та Ігоря Рудені.
Родинний вівтар єднання з небесним світом — покуть з образами святих покровителів, обрамленими квітчастими вишитими або орнаментальними тканими рушниками-божниками, запашним зіллям, квітами і є традиційним елементом, що оберігав хату та родину в ній.
Залишаючи свої домівки через вимушене переселення, хоча б одну ікону лишали вдома, щоб оберігала оселю. Покуть є в кожній покинутій хаті Чорнобильської зони.
Рушник — традиційна прикраса оселі, можливо, тому на ньому вишите найпрекрасніше, що бачить людське око в навколишньому світі — квіти.
Інсталяція Зінаїди — ікона світла замість писаних образів це запрошення до раю, світла життя, а на рушнику замість традиційної вишивки — живописні квіти, прості, природні, з художніх робіт ZINAIDA та Ігоря Рудені.
This video is a 3D panorama. You can move the image 360° with a computer mouse or arrows in the upper left corner of the video (while viewing on a computer), or simply by moving your smartphone (while viewing the mobile version of the page)